Відповідно до Конституції України визначено, що земля єдине національне багатство Україні, оскільки від стану ґрунтового покриву на землях сільськогосподарського призначення залежить продовольча безпека держави. Проте, його стан в останні роки викликає все більшого занепокоєння.
У структурі Мінагрополітики України діє система «Центрдержродючість», яка об’єднує 25 державних проектно-технологічних центри охорони родючості ґрунтів і якості продукції АР Крим та областей. Ця система проводить моніторинг родючості ґрунтів та агрохімічну паспортизацію земель сільськогосподарського призначення, тобто спостереження за зміною показників якісного стану ґрунтів у результаті господарської діяльності на землях сільськогосподарського призначення.
Щороку у рамках проведення агрохімічної паспортизації земель регіональні центри «Облдержродючість» обстежують, в середньому, понад 5,2 млн. гектарів, відбирають понад 550 тис. проб ґрунту, виконують понад 2,6 млн. аналізів, видають сільгоспвиробникам понад 92 тис. агрохімічних паспортів полів. За 5 років обстеження (1 тур агрохімічної паспортизації) регіональні центри «Облдержродючість» обстежують понад 26 млн. га, відбирають 2,8 млн. проб ґрунту, виконують 13,2 млн. аналізів та розробляють і видають 476 тис. агрохімічних паспортів.
Проте, в Україні є 41,7 млн. га с/г угідь, у тому числі 32 млн. ріллі. Але регіональні центри «Облдержродючість» за 5 років обстежують лише 62,3 % від загальної кількості с/г угідь та 80,2 % ‒ від площі ріллі. Причина – не кожен сільгосптоваровиробник розуміє важливість цього заходу.
Без врахування матеріалів агрохімічної паспортизації земель неможливо вирішувати такі питання, як раціональне використання добрив, визначення площ, що підлягають вапнуванню або гіпсуванню, потребу у хімічних меліорантах, створення спеціальних сировинних зон вирощування сільськогосподарських культур для виробництва продуктів дитячого та дієтичного харчування, планування заходів щодо підвищення родючості ґрунтів та підвищення врожайності сільськогосподарських культур.
У природних умовах стійкість показників родючості ґрунтів повністю залежить від динамічної рівноваги між надходженнями та втратами елементів живлення, а також між утворенням та розкладом органічної речовини. Тому у землеробстві для контролю за станом родючості ґрунтів прийнято використовувати балансовий метод розрахунку поживних речовин та гумусу.
У землеробстві України, починаючи з 90-х років минулого століття, прискореними темпами почав формуватися від’ємний баланс поживних речовин.
До 1990 року надходження поживних речовин у ґрунт перевищувало втрати (винос урожаєм сільськогосподарських культур), а саме на той час сільгосптоваровиробники вносили понад 140 кг/га п.р. мінеральних добрив та 8,6 т/га гною. Баланс поживних речовин у 1976-1990 роках був позитивний і становив +20-30 кг/га.
Цей фактор вплинув на показники балансу. Від’ємний показник балансу відмічено за азотом, фосфором і калієм. В особливому дефіциті були азот і калій, винос яких сільськогосподарськими культурами найбільший. Компенсується у останні роки надходженням лише 30-40 % поживних речовин від загальних втрат.
Ці розрахункові дані підтверджуються дослідженнями регіональних центрів «Облдержродючість». За матеріалами агрохімічної паспортизації земель кожні 5 років спостерігається падіння вмісту рухомих сполук фосфору та калію.
За розрахунками Центрдержродючості баланс гумусу в ґрунтах України протягом останніх 10 років був гостродефіцитним і коливався в межах -0,4-0,8 т/га. Основною причиною є надзвичайно низькі обсяги внесення органічних добрив. У середньому протягом 2004-2008 рр. господарства України вносили менше 1 т/га гною, тоді як мінімальна норма для забезпечення бездефіцитного балансу гумусу залежно від ґрунтово-кліматичної зони має становити від 8 до 14 т/га.
Результати агрохімічної паспортизації свідчать, що кожні 5 років між турами обстеження відмічається зменшення вмісту гумусу в орних ґрунтах.
За попередніми розрахунками у 2010 році з 18,5 млн. га ріллі під основними видами культур безповоротно втрачено:
● 2,38 млн. тонн поживних речовин (азоту, фосфору та калію) на суму понад 18,0 млрд. гривень.
● 8,2 млн. тонн гумусу на суму 16,3 млрд. гривень.
У результаті не виконується основний закон землеробства – винесені поживні речовини з урожаєм не повертаються у ґрунт з мінеральними та органічними добривами.
В Україні розорано 78 % сільськогосподарських угідь, у деяких областях (Вінницькій, Кіровоградській, Херсонський, Черкаській) – більше 85 %. Такого рівня розораності угідь ніколи не знали розвинуті країни світу і жодна республіка колишнього Союзу. Наприклад, у Франції розорано 32 %, Англії – 18,5, США – 20 % сільськогосподарських угідь.
Тому в країні все більшого масштабу набуває водна та вітрова ерозія ґрунтів, яка призводить до втрати щороку мільйонів тонн (від 450 до 600) родючого шару ґрунту. Споживацьке ставлення до ґрунтів обернулося тим, що понад 30 млн. га земель сільськогосподарського призначення на сьогодні визнано деградованими, а від 14 до 17 млн. – ерозійно небезпечними.
Якісна оцінка ґрунтів
Якісна оцінка ґрунтів – це кількісне визначення відносної якості ґрунтів за їх родючістю, тобто наскільки один ґрунт краще або гірше за властивостями забезпечує ріст і розвиток сільськогосподарських культур.
На підставі матеріалів агрохімічної паспортизації земель регіональні центри проводять якісну оцінку еколого-агрохімічного стану земель у балах за їх властивостями відносно еталонних величин.
Якісна оцінка ґрунтів за областями свідчить, що Закарпатська, Івано-Франківська, Чернівецька області мають низькі за родючістю ґрунти. Це області, які знаходяться у зоні Карпатських гір. Ґрунти Житомирської, Львівської, Тернопільської та інших поліських областей також мають низький еколого-агрохімічний бал – від 38 і вище балів. Найбільш високородючими ґрунтами характеризуються Харківська, Кіровоградська, Одеська області та АР Крим – еколого-агрохімічний бал становить більше 60.